Дівчинка в маршрутці : „ Мамо, послухай який ми віршик в дитячому садочку вивчили: Барвіночок у полі...” „Циц! Ми в маршрутці. Тут люди. Вдома розкажеш” – мама миттєво перебиває дитину. Дівчина насуплюється, відвертається до вікна і мовчить всю дорогу. Люди... Виходить при людях не можна розповідати віршики, а ще сміятися, голосно говорити, розповідати про себе і ще багато таких „не можна”. А чому? Не можна і все. Бо так заведено за нормами! Іншої відповіді дорослі не можуть придумати. І вже в ранньому віці ти намагаєшся себе обмежувати, стримувати, замикатися у собі, відвіртатися від людей, щоб не отримати від мами по жопі чи по губам за свою „непристойну поведінку”.
Хлопчик схвильовано тицяє пальчиком в небо : „ Татко, дивися яка величезна луна і вся світиться. А навколо стільки зірочок...” „Тьфу... Ну і шо? Іди швидше, дивися під ноги, бо перечепишся, а потім не плач мені”- чоловік навіть не глянув в небо. А завтра він не гляне на квіти, на дерева, що вже починають цвісти, на цікаве відображення у калюжі чи вітрині магазину, на жовту будівлю, на чудернацьку хмару. І хлопчик вже не гляне. Бо навіщо? Тільки вперед. Тільки на те, що вигідне. Тільки на головне. А навіщо ці всі романтичні деталі ? Навіщо сентиментальні захоплення і зітхання? Так навчили.
Потім такі дівчинка і хлопчик виростають. Вони скоріше за все виховані, стримані на людях, коротше все як треба! Стають дорослими, вбивши в собі дитину за численними „так не треба”, „а що люди скажуть”..
Повільне збайдужіння, замикання у собі, недовіра до людей.. Тут багато нюансів.
А потім – „Вибачай, я закрита людина. Не говоритиму про свої емоції, не радітиму назовні ( а чи всередині радітимеш?). Хочеш – відкривай мене”.
Намагаючись почати пост з простих прикладів, я несподівано занадто закрутила все до неможливості логічно вивести текст до потрібної мені теми.
Цей пост я хотіла написати про свободу. Про свободу бути дитиною, так само сильно відчувати, схвильовано пізнавати життя, радіти новим враженням та відкриттям, не змушувати себе весь час ховати емоції...
В цьому криється таке джерело сили, щастя. І тоді життя не набридає, і все ще гостро відчувається і ДИВУЄ!

maska в друзья