Це коні. Під час процесу катання на конях відчуваю себе безмежно і абсолютно щасливою, мабуть, ще й тому, що така можливість випадає мені не часто. Це особливі, неповторні години мого життя...
Ця пристрасть з’явилась в мене зовсім нещодавно – рік тому. Тоді я вперше сіла на коня і три години ( одна в сідлі) каталась по лісу. Страх пропав відразу, бо не боюся впасти і переламати собі якісь частини тіла. Я готова йти на такий ризик заради інших чудових переваг, але й не відчуваю, що щось погане може зі мною статися, бо...це моє...я довіряю своїм відчуттям і коням.
Спочатку боліли руки, ноги і спина, але це така приємна втома..., а зараз вже нічого не болить, бо навчилася правильно триматись в седлі.
На цьому тижні я двічі каталась на „Куклі”. Ми з нею дуже схожі)) Вона дихала теплом в мої руки, а я безперестанку гладила її чудову на дотик шкіру... З усіх коней – вона найвища.
А потім ми скакали степом аж до моря... І мені хотілося все швидше...майже галопом...
А коли їхали назад, то нас накрила злива. Шалена. Коням не можна скакати, коли мокро, а тільки повільним ходом. От я їхала верхи 30 хвилин під дощем... Неймовірні відчуття. Я була в захваті, хоча мої штані вже міцно прилипли до мокрої коняки, а мокре седло ледве тримало мене. Але я завжди ЗА такі ситуації. Це щось інше, ніж завжди.
Через два дні я знову приїхала на конюшню. Це був вечір. Вп’ятьох ми знову вирушили через степ. На цей раз вдалині виднілося море, а над ним яскраво червоний захід сонця. Ми так швидко скакали, що пил стояв столбом, прямо як в фільмах. Було красиво. Потім ми стояли на березі моря і дивились як сонце закочується. А назад – вже темрява. І ось знову степ, а навкруги ніч, над головою море зірок, і цвіркуни в усю співають. Про таке навіть не мріяла. Довго пам’ятатиму.
Є речі, які настільки захоплюють, що в цей час живеш наче іншим життям.. не думаєш ні про що і ні про кого, а тільки радієш як дитина. Це такий відпочинок для душі. Добре, що є таке в мене...
maska в друзья
