Конкурс краси "Українська Амазонка"

Анастасія Котельник 13.09.2010 в 15:31

http://kozakfest.org.ua/rus/programa/ 

Девіз конкурсу: «Погляд в майбутнє крізь призму минулого»

Задачі конкурсу
- вибрати дівчину, яка стане символом української жіночої привабливості . 
- надати конкурсанткам можливість проявити здібності для подальшої роботи у сфері модельного, рекламного та інших видів шоу-бізнесу 
 - показати культурну цінність нашої історичної спадщини

Учасниці конкурсу
В конкурсі приймають участь дівчата у віці від 18 років, які мешкають в Україні та пройшли відбірковий тур конкурсу.

Критерії відбору
Участь у конкурсі може взяти кожна українська красуня - симпатична, весела, приваблива, красива тілом та душею - одним словом, кожна СПРАВЖНЯ УКРАЇНКА!
Заповнену АНКЕТУ учасниці та 2 фото (портретне та в повен зріст) необхідно надіслати на електронну адресу Kozak-fest@i.ua

Схема проведення

Конкурс краси «Українська Амазонка» проводится в 3 этапи:
· кастинг (перегляд підготовлених конкурсантками номерів на тему конкурсу - танці, акробатичні виступи, номери з луком, батогом та інше) 
· пів-фінал (під час проведення Фестивалю "Козацькі Звитяги 2010") 
· фінал (під час проведення Фестивалю "Козацькі Звитяги 2010") 

Для участі у відбірковому турі конкурсу необхідно надати в оргкомітет конкурсу чи вислати по e-mail: Kozak-fest@i.ua не менше двох фотографій формату 10*15, (можливо любительські: портрет, та в повен зріст) і заповнену АНКЕТУ.
- форма одягу довільна, така, що має можливість створити об'єктивне уявлення про параметри фігури претендентки 
- макіяж з мінімумом косметики 

Всі дівчата, котрі подали заявки запрошуються на кастинг, що буде проходити в «Парку Київська Русь» для перегляду підготовлених номерів. На сайті kozakfest.org.ua викладаються анкети та відео з номерами учасниць. Подальший відбір проводится за результатами голосування відвідувачів сайту кастингу. Таким чином будуть відібрані 12 учасниць півфіналу. В півфіналі учасниці змагаються в 2-х конкурсах за місце у фіналі. Фінал проводиться з елементами шоу-програми.

Конкурсна програма
у відбірковому турі півфіналу всі учасниці змагаються в 3 етапи: знайомство, тематичний номер підготовлений конкурсантками, стрільба на точність з лука.
Конкурсна програма фіналу проходить в 2 етапи: запитання для учасниць, показ колекції етнічного одягу.

Призовий фонд (формується за рахунок засобів спонсорів)
переможниця конкурсу отримує пояс – «Пояс Амазонки», стрічки з титулом, диплом, головний приз, квіти, інші призи по бажанню спонсорів.
володарки титулів отримують відповідні стрічки, дипломи, другорядні призи, квіти

Журі конкурсу
В склад журі увійдуть відомі діячі культури, мистецтва та ЗМІ, яскраві представники громадської діяльності, керівники компаній-спонсорів, ВІП-персони. 

Додаткові положення
Дирекція конкурсу залишає за собою право розширювати списки додаткових призів та титулів. Склад журі, порядок проведення, і графік висвітлення в ЗМІ визначає оргкомітет конкурсу. Дирекція конкурсу має право в безапелляційному порядку виключити з числа учасниць, не виконуючих розкладу конкурса, що дискредитують своєю поведінкою звання учасниці даного конкурсу.

 

{ 7 Коментарів: }

Анонс фестивалю "Козацькі звитяги 2010"

Анастасія Котельник 03.09.2010 в 13:00

 

Хочу поділитися інформацією про фестиваль, який відбуватиметься  1-3 жовтня в парку "Київська русь"( доречі ось вам і привід відвідати цей новий і красивий музей під Києвом)

Фестиваль буде присвячений козацтву. Його сайт - http://www.kozakfest.org.ua/ 

 

Розважальні заходи на території фестивалю:

- Бойові Українськи мистецьтва– змагання та майстер-клас для всіх бажаючих;

- Корабельний більярд  - змагання та майстер-клас;

- Козацькі забави для всіх бажаючих (змагання з піднімання мішків, перетягування канату, кидання довбні, бої на бревні та ін.);

- Змагання серед ВУЗів м. Київа;

- Богатирські ігри за участю відомих богатирів;

- Виступи бандуристів;

- Вокальний конкурс українських бардів;

- Турнір сучасних віршотворців (поетів різних жанрів);

- Турнір українських гумористів;

- Характерницьке коло – майстер-класи, діагностика, рекреація, реабілітація ( Український Паспорт Здоровя)

- Козацький куліш для кожного відвідувача!

- Конкурс краси «Українська Амазонка»

- Концерт сучасних українських гуртів ( OtVinta, Eclipse, Інший День та інші)

 

«Козацькі звитяги 2009» відвідало 10 тис.чоловік, в цьому році планується вдвічі більше.

 

{ 7 Коментарів: }

FlirtTime - спіддейтінг, міні-побачення

Анастасія Котельник 04.03.2010 в 16:22

 

Вчора я мала радість відвідати такий захід який в народі знають як спіддейтінг або міні-побачення. Організатором є мій френд  та його компанія FlirtTime.

Ви мабуть бачили цю штуку в фільмах: 10 дівчат і 10 хлопців по парах сідають за столиками та спілкуються по 5 хв, потім пересаджуються до наступної людини. Отже, за 50 хв. – 10 нових знайомств.

Скажу так: я багато що відвідую, але стільки емоцій давно не отримувала!

Це супер цікаво. Спробую структурувати причини та аргументи, чому туди варто піти хоча б раз :
- нові знайомства. Хоча цілі у всіх різні: для когось пошук кохання, для когось просто фан на вечір, для когось пошук нових друзів, я гадаю, що кожен знайде когось/щось для себе :) Принаймні така вірогідність є.
- спостереження за людьми. Кого вони «грають», який в них тон розмови, навіщо вони сюди прийшли, про що вони питають, що вводить їх в ступор і про що їм цікаво говорити
- спостереження за собою. Я поводжу себе так, щоб підвищити свою значимість в очах співбесідника чи даю йому можливість самому відчути себе значимим. Я притягую чи притягуюсь.
- сама розмова. В які дєбрі ми залазимо, як ми скачемо від теми до теми чи навпаки тупцяємося на місці, що людині важливо сказати, зі скількома людьми говоримо про те, «чим ми займаємось в житті» і з ким вдається відірватися від буденного і чому так виходить ) Простежити, відчути сценарій…

А ще чудово вловлювати погляди, атмосферу, міміку, реакції. Я би дуже хотіла почути розмови усіх інших пар, як вони склалися в них.

В кінці вечора усі заповнювали анкету, де відмічали 4 симпатії. Наступного дня особам, симпатії яких співпали, надсилався телефон один одного.

Мені прийшов лист, що мене обрали УСІ хлопці.
Для мене це знак, що спілкуватись я таки вмію – по-різному, з такими різними людьми при цьому 100%-но залишаючись собою.

Підсумовуючи сказане, можу сказати, що це найкращий «атракціон», який створюють самі люди.

P.S. Особисто я туди ще пару разів сходжу)

{ 10 Коментарів: }

"Без пяти" - дивіться журнал, створений за 24 години

Анастасія Котельник 08.02.2010 в 13:58

 

Можливо, деякі з вас чули про проект, в якому збирається команда ініціативних людей ( журналісти, верстальники, фотографи, піарщики, дизайнери і т.д.) і створюють журнал за 24 години.

Концепція, назва, всі статті - створюються і обговрюються на місці, все з нуля.

Я брала участь в такому проекті в цю суботу. Це була незабутня доба)

Результат пропоную подивитись нижче.

Концепція присвячена підведенню підсумків життя України за 5 років. В друкованому варіанті, звичайно, читати зручніше, але ж ми - блогери, продвинуті інтернет-юзери, тож пристосовуйтесь до Issuu.

Як на мене, вийшло тематично, на достойному рівні.
Фотографії, що стали хорошим обрамленням журналу, вже були заготовлені, але все інше робилося з чистого листа.

{ 32 Коментарів: }

Тема дня для "перегляду світу". Як зробити буденне яскравішим!))

Анастасія Котельник 04.02.2010 в 16:24

Те, що наш зір бачить вибірково, - не для кого не новина.
Ми бачимо те, що в даний момент є на частоті наших думок і те, що хочемо (або дуже не хочем) бачити.
Звичайні люди навряд чи так ретельно розглядають і бачать рекламу як роблять те працівники цієї галузі. Причому одну й ту саму рекламу я можу розглядати як ідею, концепцію, дизайнер – як графічне виконання, а поліграфіст – як якість виконання.
Коли я купила ролики, то почала помічати якість асфальту, чого раніше мені і в голову не приходило робити.
Перукарям, скоріш за все, в очі кидаються неохайні зачіски, що не личать людині або навпаки приємний колір волосся.
Самотні дівчата помічають красивих хлопців… :)
Акценти розставляємо ми. Більшою мірою – несвідомо.
Врешті-решт, буденні маршрути на роботу-додому перетворюються в автоматичне пересування з потупленим поглядом і приспаними думками. Бо все знайоме, вивчене, вже мало «гостринок», за які може зачепитися погляд.
АЛЕ З ЦЬОГО МОЖНА ЗРОБИТИ ТАКУ РОЗВАГУ!))

Можна осмислено пропонувати своєму погляду тему дня і акцентуватися саме на ній.
Ці теми можна навіть розбити на категорії, відповідно до місця й часу перебування: в транспорті, робота, Інтернет, посиденьки, вулиця….

У мене такі придумки:
- Погляди людей (один на одного, навколо, на своє відображення, в монітор комп’ютера)
- Обув
- Зачіски, нігті
- Хто які книги читає в метро, скільки людей навколо взагалі щось читають
- Балкони домівок
- Виліплені фігури на будівлях
- Які в кого сумки (погледіти б ще, чим вони наповнені)
- Як оформлені вітрини магазинів
- Чисте/брудне (що, де і чому)
- Хода ( хто як, швидко чи повільно)
- Емоції ( про що думають і що відчувають люди в даний момент)
- Голос, інтонація.
- Природа
- Красиві місця міста, затишні дворики та ходи-виходи.

Тут треба тільки не забути якомога довше бути саме в цій темі, а то можна збитися на звичне помічання "всього потрошку"

Кажіть ще ви, що б такого раптом відкрити для свого ока в навколишньому світі.

{ 10 Коментарів: }

Client&Friend

Анастасія Котельник 03.02.2010 в 15:14
Не впевнена, що усі мене правильно зрозуміють, але….
Я придумала, як на мене, вдале образне пояснення того, як треба спілкуватися з друзями
(а може й з коханими), для тих, хто робити цього коректно та гармонійно для обох партнерів не вміє.
Тут варто використовувати звичні категорії, в яких людина розуміє як поводити себе ідеально.. принаймні прагне цього.
Наприклад, робота. Поведінка, ставлення до клієнтів  в цій категорії досить окреслені та часто використовуються. Перенесемо цей формат (скоріше його кращі риси) на спілкування з друзями. Друг в такому випадку буде клієнтом
Вийде ось що:
Клієнту, навіть не активному, потрібно телефонувати раз на 2 міс хоча б. Нагадувати про себе, пропонувати нові послуги, питати про його поточні потреби.
Ця увага може призвести до повторної купівлі, клієнт може стати лояльним до вас.
Клієнт, якого не «турбують», чекаючи, що він сам про вас згадає коли буде потреба, - втрачений клієнт.
Деяким клієнтам потрібно більше уваги, як і хорошим друзям. Це треба відчувати. Момент.
Або:
-         Я телефонувала тобі тиждень тому
-         Так, бачив/бачила, але тоді не було змоги поговорити…
-         Ііі? Чому не сам/сама дзвониш?
-         Ну….
Ви ж завжди передзвонюєте своїм клієнтам, правда? Бо так треба? Важливо почути, що вони хотіли сказати чи спитати.
Клієнти важливі. А друзі?
А ще ви пам’ятаєте про важливі дати клієнта, стараєтесь досконало вивчити бізнес в якому він працює і орієнтуєтесь в усьому, що для нього важливо.
Знаєте його характер.. помічаєте тонкощі спілкування.. підлаштовуєтесь…Цікавитесь.
Як щодо друзів?
Немає ідеальних клієнтів, як і компаній, що їх обслуговують. 
Все описані тут речі – елементарні , спілкування з друзями має бути більш глибоким, індивідуалізованим, тоншим і приємнішим. Але…навіть набір «мізер» оселений геть не усіма. 


{ 5 Коментарів: }

Ну і що з того, що танцюю я погано, зате людина хороша :)

Анастасія Котельник 21.01.2010 в 23:31

 

Люююююдонькі добрі...
Прийшла я оце з першого заняття танцями.
Боже вас впаси йти отак нічого не довідавшись, як оце я, - "Аби до Саші Лєщєнко"...)))))

Йшла я, до речі, на контемп. Купила собі гарненькі чорні чешечки. Шортікі і всьо такоє.
"Ща, думаю, блєсну талантами - група-то новенька в новому році зібралась"
Приходжу.....
А там усі в оцих репо-хіпо-шароварах... Підозріло.
А потім як почали танцювати... Вахххх. Вони займаються вже рік!!! Моя голова ледве встигала повертатись за цими тілами.
Вони танцювали ліричний хіп-хоп. Моєму тілу було складно повірити, що воно здатно зробити хоч якийсь рух. Та і який? В цій швидкості неможливо було виловити, усвідомити та ще й запам'ятати хоч якусь послідовність.
Але я сказала собі: " Бансааааааайййй!!!" Нє, здається щось інше. Коротше, я це не та, хто здається. Тим паче перед чим/ким? Перед собою  хіба що.
Мої руки і ноги вімішували якусь рухонісенітницю. Як кльово. Та приборкайтесь уже нарешті!
Танці - це конструкція елементів. Елементів хіп-хопу я не пробувала танцювати ніколи. І це цікаво - підкорювати тіло, розум, самооцінку.
Хух.
Кілограму ще не скинула. Жодного разу композиції не повторила. З тренером познайомилась.
Але я навчусь і буду такою собі хіп-дєвачкою) Усіх запрошую на мій виступ в місяці н-ному, року н-го.

P.S. А по вихідних композиції нам ставитиме Саша Лєщенко. Так, може, і до контемпу доберусь і буду...літати....через голову. Ой, краще вже хіп-хоп))))))))))

{ 7 Коментарів: }

Фотосесія

Анастасія Котельник 18.01.2010 в 13:39

Мені дуже імпонують люди, які вміють бути різними

Читать дальше...

{ 8 Коментарів: }

Аватар в 3D

Анастасія Котельник 02.01.2010 в 13:03

Перший фільм, який я подивилась в новому році. Перший повнометражний фільм в 3D ( усі аймаксівські по 40 хв. я вже передивилась).
ШИКАРНО!!!
Це правдиві чутки, що це найдорожчий фільм за всю історію кіно і прогнози, що він стане найкасовішим?
Коротше, не знаю, але фільм дуже красивий і вражаючий. Безліч деталей, завдяки яким його хочеться передивлятись ще і ще.
У мене був стан повної відчуженості від реальності.... тільки той світ. Єдине дихання, жодних лівих думок. Фільм реально захопив і поглинув.
І це ж треба зуміти викликати почуття ненависті до людей і співпереживання до істот, яких бачиш вперше. Я рада, що стільки людей у світі подивляться фільм, в який закладена соціальна проблема. Потроху-потроху і люди почнуть замислюватись над тим, що вони створюють і що руйнують.
І взагалі як же я люблю природу. Той світ здається чарівним і хочеться в ньому опинитись. Але ж не менш чарівний світ оточує нас, просто від уже звичний, підкорений, подекуди зламаний і вбитий. І не всі уже можуть цінувати його красу. А шкода.

{ 5 Коментарів: }

Новорічне відеопривітання від мене :)

Анастасія Котельник 31.12.2009 в 19:02

Друзі, я зняла своє привітання на відео) Не так-то просто це виявилось, я вам скажу)) А я ще й в трьох образах, кожен з яких щось символізує.
Дивіться. Посміхайтесь. Критикуйте, там є що.
І до зустрічі в новому році!

{ 51 Коментарів: }

Цілі/бажання на 2010 рік (чи просто на майбутнє)

Анастасія Котельник 28.12.2009 в 16:53

В минулому році я написала невеликий wish-лист і побачила, що майже всі бажання збулися. Отже, дозволяю собі ХОТІТИ і ОТРИМУВАТИ і напишу тепер побільше всього).Читать дальше...

А ЩО ХОЧЕТЕ ВИ?

{ 11 Коментарів: }

Концерт Крихітки

Анастасія Котельник 28.12.2009 в 09:53

Для мене це був вечір ностальгії по року що минає і налаштування на новий. Потоки позитиву і сяючих очей зі сцени… Різнокольорове світло і вона у ньому – дивовижна, м’яка, витончена. Навколо такі добрі люди. Відчувалось. Спокій і гармонія. Тихенько підспівують, слухають.

Один парубок прийшов сам. Став під сценою і весь концерт не відривав очей. Закляк майже. Вріс у ці пісні і неї.

Інший теж був сам. Теж під нею… Танцював не затихаючи. Віддавався емоційно на повну.

Концерт ніби домашній. Затишний. Людей десь 100-150 (я не вмію рахувати), вона так близько… спілкувалась після кожної пісні, дивилась ніби запитально: «ну як вам?».

Музика Крихітки для мене справжня… стовідсотково те, що сприймає душа. Їй не треба бігати по сцені, мати шоу-балет, вдягати яскраві речі. Просто вийшла і співає – і все. Достатньо. Музика робить більше.

 

{ 15 Коментарів: }

Усім френдам

Анастасія Котельник 25.12.2009 в 15:07

Народ, я по правді кажучи, не встигаю зараз читати френд-стрічку, а вашим новорічним настроєм хочеться проникнутись.
Тому, хто там пише свої підсумки року, wish-листи, цілі і задачі - кидайте мені сюди ссилку. Буду вдячна. Мені таке подобається читати

 

 

{ 8 Коментарів: }

Зима, весна, літо, осінь (мої підсумки року)

Анастасія Котельник 24.12.2009 в 17:51

Підсумки цього року мені хочеться підвести з розбивкою на сезони. Якось так легше усе пригадувати...

Зима.

Усю зимову холоднечу я просиділа вдома: січень, лютий та майже увесь березень. Пари в університеті закінчилися ще на початку січня і нас розпустили по домах писати диплом та звіт по практиці. Вдома було добре. Тепло і затишно. Я читала, дивилась фільми, вибиралася гуляти з друзями. Диплом писала неспішно, скільки хотілося.

Весна.

На початку березня почався проект «GrowthinPR-2». Він був тричі на тиждень і було так приємно ввечері вибиратися в люди зі свого хатнього сховища. Це була кльова атмосфера, цікаві лекції, купа нових знайомств ( було ж 80 учасників). Я не особливо замислювалась над тим, чи потрібен мені PRі чи хочу ним займатись у майбутньому. Важливішим було інше – спілкування, навчання, активність, якої мені бракувало через сидіння вдома.

Цей проект подарував мені друзів і знайомих, з якими не гублюся ще й досі.

Ще я почала більш активно вести ЖЖ, описувати проект, читати інших маркетологів та рекламістів, чого не робила раніше.

Також на початку березня мене «знайшла» робота в UaMasteri. Це було несподівано, хоча й невипадково. Процес мого виходу на роботу тривав довго і завершився аж в кінці березня. Я почала жити по-іншому: вставати рано, повертатись пізно. Ще й курси піару…Але сил і бажання на це було багато, час летів так швидко і невимушено.

Ще в березні я знялася для СТБ в передачі «Паралельний світ». Процес був приємним, хоча не скажу, що викликав в мене бажання бути популярною і світитись перед камерами. Скоріше захотілось бути експертом в певній темі, щоб мої ім’я асоціювалось з чимось і мене кликали розповідати про те. Люблю виступати.

І от…квітень. Неймовірний по насиченості подіями та емоціями. Пік. Безмежне щастя, що живило потім весь рік. Бувають рідкісні моменти, коли всі життєві сфери стають досконалими, ідеальними… ніби немає прогалин, відчуття неповноти, недостачі чогось. Як повний стакан. Як складені пазли. Як ідеальне балансування. Мені вдалося прожити у цьому стані увесь квітень і більшу частину травня.

Я називала цей життєвий етап – паріння.

Все було ірраціонально чудово. Так легко. Стільки сил, енергії прибувало невідомо звідки, незважаючи на те, що витрачалось вдвічі більше, ніж це здавалося б прийнятним.

Статус вКонтакті не змінювавався впродовж кількох тижнів – «Принци існують». Це було істинно так.

19 квітня на День народження приїхали мої друзі. Троє з Харкова, а інші – київські. Старі і нові люди поруч. Усі близькі, різні, мої. І друзів навіть більше, не всі змогли прийти. А ще був Він. Його присутність в моїй квартирі викликала відчуття нереальності. Я світилась. І усі це бачили. Вони пробачали, що я дивилася тільки на нього. Їх – відчувала. Без них атмосфера була б не настільки довершеною. Вони мали побачити мене настільки щасливою.І я себе.

Фактично квітень мав ніби 25 годин і 8 днів на тиждень. На роботі було все нове і цікаве, тричі на тиждень був проект по піару, по ночах і вільних хвилинах десь «між» і «між» - диплом, решта часу – Він. Теплішало.

В травні в UaMasterми почали готуватися до конференції «Інтернет-маркетинг в Україні». Я була координатором по роботі з журналістами і партнерами. Відчувала натхнення і цікавість, справжність моєї роботи. Тут було багато дзвінків, документів, переговорів, деталей, рішень… для мене ніби почалось доросле життя, далеке від університетського.

А між тим строки здачі диплому все наближалися, а я взагалі не була в університеті, не консультувалася з керівником, не показувала жодної частинки розділів. Писала, що заманеться. Коли заманеться. Мені подобалось моє ставлення до диплому як до чогось несуттєвого ( впродовж 5 курсів, - я так не могла.) і між тим впевненість у відмінному результаті. Я мало спала. Писала диплом по ночах…або залишалась у нього… і тоді теж мало спала. Ми потрапляли під травневі зливи. Пили червоне вино. Дивились на свічки. Він брав мене за руку, коли їхав у машині, і керував лише лівою…

Потім я зламала руку. Прямо перед конференцією. Мені вдягли красивий легкий гіпс тілесного кольору, який в транспорті ніхто не ідентифіковував як гіпс.

Тепер я керувала однією лівою. Нові відчуття. Рухи. Пошук. Пристосування. Збуджуючі ризики.

Літо.

Тема здачі диплому почала нервувати. Я навідалась в університет і побачила паніку в очах однокурсників. Всі там мало не ночували, а я оце тільки прийшла…Трохи передалось мені їх настрою. І все ж чомусь було весело… і просто йшла до кінця. Впевнено. Доводилось відволікатись з роботи, щоб робити усю тягомотіну в універі. Це дратувало.

Я не показувала диплом керівнику. Здала уже цілий – готовий. Суттєвих правок не було, але неймовірну кількість годин довелось витратити на оформлення, розкладання усього роздьорганого змісту в правильному порядку. Ще довелось «відривати від серця» 30 зайвих сторінок, що перевищували ліміт максимуму. Щось я розійшлася.  Найбільшою удачею була співпраця саме з цим науковим керівником. Він не морочив голову ні мені ні собі. Він ставився до диплому так само як і я. І ми казали правду.

Диплом мені підписали за два дні до здачі. На захисті я відклала ретельно сформований лист з доповіддю в бік і почала розказувати все своїми словами. Так мені було приємніше, так комісія дивилась мені в очі. Слухали 5 хвилин. Задали одне питання. Поставили п’ятірку. Мені сказали, що я написала мало не дисертацію.

Потім швидко промайнули вручення диплому, випускний в ресторані. У мене було так мало емоцій стосовно цього. Ніякої сентиментальності…суму… Було лише: «Хочу нарешті повність перейти в інше життя. Завершити цей набридливий етап, який морально завершила ще в кінці 4 курсу».

Все ж диплом забрав багато сил. Я стала потребувати енергії, підтримки. І не відчула її.

В середині літа поїхала на 4 дні в Одесу. Потрібно було відпочити. Хотілося сонця і ні про що не думати. Мій друг приймав мене дуже добре (3 роки збиралась приїхати до нього в гості). Ми пили якийсь смачний чорно-білий алкогольний напій і вечеряли в ресторанах. Я засмагла.

Повернулась оновленою. З новими бажаннями і не бажаннями. Відчувала потребу змін і, дивуючи усіх, робила їх.

Усі мої «хочу» чи радше «не хочу» маячили в душі дуже чітко і поведінка, спираючись на них, створювалась сама собою. Чомусь було легко. Дивно. Я весь час питала себе: я насправді така сильна чи обманююсь? Думок було мало. Я багато читала. Боялась жити по схемі «Робота-дім» і весь час розбивала її якимись зустрічами.

В кінці липня пішла з роботи. Це було нелогічно і неправильно. Але я так хотіла. В кризу. Пропрацювавши лише 4 місяці. Не знайшовши нової роботи.

Я надмірно потребувала відпочинку і чогось нового.

Серпень я не робила нічого. Свобода. Києва не було. Поїхала до бабусі і жила тиждень по-дитячому… Бігала з другом по лугу, чіпляючи на себе реп’яхи, гуляла рідним містом зі старими друзями. Ходила на сільську дискотеку….бачила п’яних друзів дитинства, відчувала трохи ностальгії.

Потім було море, спокійне, чисте. Десь далеко-далеко від цивілізації.Я читала на пляжі Кастанеду. Побувала в Аквапарку. З’їхала тричі з найкрутішої горки. Відчуття закляклості від страху перший раз було неймовірне, а потім я ним упивалася.

Осінь.

Роботу почала шукати з 1 вересня. Поставила собі кумедний термін – 2 тижні. Рівно через два тижні мене взяли на роботу прямо зі співбесіди. Але сказали почекати десь три тижні, поки дівчина народить і я займу її місце. Мені хотілось чекати. Я нічого не шукала. Морально спала…. Не намагалась підвищити свою енергію якимись цікавими подіями, проектами чи людьми. Переважно сиділа вдома і чомусь геть не нудилась від цього. Навмання вивчала фотошоп, дивилась фільми, читала.

Відкрила для себе «Фото зустрічі», коли багато фотографів і моделей збираються в рамках заданої теми. Сходила на декілька. Було весело, подобалось. Але фото оброблювала повільно, а чекали їх швидко. Та і взагалі якось перегоріла. Тоді.

Їздили в Хмельницьку область в санаторій біля Сатанова. Там мала незабутній емоційний досвід спілкування з красивою, майже недоторканою природою.

Каталась на конях. Так мало бути.

Каталась на роликах. Багато. Красиво. На ВДНХ. Осінь там відчувалася на повну, особливо в купі зі швидкими рухами…

Після тривалого очікування зателефонувала до майбутнього роботодавця, а він сказав, що щойно взяв іншу дівчинку з досвідом. На якусь мить все полетіло вниз. Прикрість. Згаяний час. Але не для мене. Я вірила, що значить так треба і це не моє місце роботи.

В той же день мені зателефонували з АДВ. Запросили на співбесіду. Я пройшла 1-й тур, 2-й… Сказали чекати. Два тижні. Взяли!!! Те, чого хотіла, там, де хотіла. Варто було чекати.

Ще одним своїм особистим досягненням осені вважаю те, що я змусила себе піти на курси англійської мови. Терпіти не могла процес її вивчення, тому довго зволікала, відкладала… Аж поки не вирішила: досить – йду! І те, як я себе там почуваю, - справжнє диво. До цього часу (уже 4 місяці) тричі на тиждень на 7-му вечора я лечу в Рунов.скул і виходжу звідти така задоволена, сповнена енергії. В житті не могла подумати, що так буде. Відчуваю такий прогрес. Після 5,5 місяців збираюсь піти на розмовний курс. Я не збираюсь кидати курси! Це стало частиною життя, стилем, чимось, що внутрішньо уже не обговорюється і не викликає супротиву. На роботі багато англійського і я почуваю себе в ньому більш-менш вільно. Вже.

Почала малювати картину з невипадковим малюнком.

Зима.

Робота. Англійська. Зустрічі. Додому тільки поспати. У вихідні хочеться просто побути вдома, не встигаю набратися домашньої енергії. Почуваюся добре, ніщо не турбує. Маю уже купу задумів на наступний рік.

Я задоволена.

{ 675 Коментарів: }

Через тисячу років і безмежну кількість ночей нам бракуватиме розмови...

Анастасія Котельник 24.12.2009 в 14:38

Тримаю в руках два квитки на концерт Крихітки.
Я цілий рік жила з її музикою…Переживала. Асоціювала. Знаходила себе і його в тих піснях. Спочатку «Монета», потім «Ти щось дивовижне»… «ВНМК»… Накрили свідомість «Хочу почути», «Це все, що тобі потрібно» і вкрай зачепила за живе «Lumipallo».
Це дуже логічно завершити рік з її музикою.
Я хочу нових пісень!!! Інших. Не шукати себе там. Не знаходити.
Чи щось на зразок…

{ 22 Коментарів: }

Лід

Анастасія Котельник 23.12.2009 в 12:57

 

 

Сьогодні бачила рибалку посередині Дніпра. Чорна одинока фігура маячила вдалині. Він здавався безстрашним і дурним. Воду ледь-ледь вкрило кригою, а він уже там.

Я уявляла, як він рухався… Поступово.. намацуючи твердість? Чи просто йшов вперед. Буденно. Звично. Віддалявся від берега, збільшуючи ризик.

А далі… як воно? – бути так далеко. Цікавий вид, мабуть, відкривається з центру річки. Чи думає він про це? Чи тільки про рибу? І не помічає, що він САМ в центрі білої воронки краси та смерті. Він стоїть над тоннами води. Може не рухатись. Магічно.

Мені згадалась давня історія. Мій коханий жив біля озера. Морози стояли близько тижня. Озера замерзло. Мені ж здавалось, що воно було тільки схожим на таке. Сміливці починали йти по ньому напростець і він теж тягнув нас туди. Так було коротше, цікавіше. Я боялась, пручалась і кожного разу, коли ми підходили до озера сперечалася з ним і вмовляла йти в обхід. Я знала, що він мене не чує… цих попереджень.. і без мене ходить по озеру. Я не могла його вберегти.. лише в моменти, коли я поруч, я відчувала, що він в безпеці.

В школі я провалилася в каналізацію. Зовні на місці люка була товста крига, правильної, округлої форми. Я довго довбала її ногою, аж поки не провалилась, - вище коліна. Чоботи хлюпали водою, коли я йшла через ліс додому, ноги горіли і не відчувались. Я не сказала мамі. Поклала усе на батарею і випила чаю. Минулось.

{ 5 Коментарів: }

Запис вихідного дня

Анастасія Котельник 19.12.2009 в 18:42
Ніщо так не створює новорічного настрою як похід в супермаркет, половина якого зараз завалена усілякими новорічними штуками. Увесь цей дощик, численні тигрята, блисківки, натовп, відповідна музика. Усе хочеться підняти з полиці, торкнутися, розглядіти.. і з кожним доторком до чогось новорічного, - настрій, здається, зростає... Насичуєшся святом.

Ще мені подарували книгу Сабріни Бах. Неймовірно приємними стають подарунки, які куплені стопроцентно під мене.. Мабуть, так можуть тільки батьки, вони чомусь найбільше усього пам'ятають. Я теж намагаюсь робити "зачіпки" стосовно бажань чи інтересів моїх друзів, які можна трансформувати в подарунки, але перед Новим роком в цій метушні все якось забувається.
Про книгу Сабріни я не знала. На першій сторінці було присвячення Річарду Баху, який зробив їй найважливішу пропозицію: пропозицію розділити з ним життя. Я знаю і люблю лише одну жінку в житті Баха - Леслі, тож подумала, що це книга її. Але відкривши десь посередині, - злякалась: стиль і сенс були неприємні. Не хочеться розчаровуватись в Леслі. Вона була уособленням ідеалу в очах Баха і невже у нас з ним настільки різні уявлення і все те було неправдою? Ні... На якомусь там 80-му році життя він пішов від Леслі до молодої Сабріни. Гірко. Ті неймовірні стосунки, в йомовірність яких так хотілось вірити, розбились. І ось є Сабрина, яка безперестанку відчуває оргазми. Не люблю Сабріну, люблю Леслі. І Баха сьогоднішнього хочу забути, як і його прототипа в моєму житті.

Хочу після НР поїхати в Європу. Пізно схаменулась. Не знаю, чи вдастся втовпитись в якийсь тур, квитків уже немає. Але то таке. Спонтанність не завжди виграє. Якщо ні, то поїду до бабусі хрустіти кроками по білосніжному снігу і кутатися в теплу ковдру.

{ 6 Коментарів: }

Top 10 Pictures of the Year

Анастасія Котельник 09.12.2009 в 17:20

 

Показали мені цікаву ссилку - The Top 10 Everything of 2009

Звідти стягнула такі картинки. Там ще багато всього рейтингового

Открыть больше изображений

{ 9 Коментарів: }

Релігія колись помре?

Анастасія Котельник 08.12.2009 в 16:55

Я от думаю, що релігія колись помре, бо все менше народжується людей, які в неї вірять. Просто поступово зникне або переродиться. Я мало уявляю більшість сучасної молоді в церквах. Чи, може, в релігію приходять в похилому віці, коли потрібно на когось спертись, комусь довіритись і мозок працює вже не так критично?
Як думаєте?

{ 74 Коментарів: }

Електронний гаманець для переводу грошей на операцію моєї вчительки

Анастасія Котельник 07.12.2009 в 17:31

Я розумію, що деякі люди і не проти скинути трохи грошей, але ліняться йти в банк. Сподіваюсь, що електронні гаманці вирішать цю проблему.

Дякую всім, хто відгукнеться.

U375542830162 - це в гривнях
Z163164701101 - в доларах
 

{ 37 Коментарів: }

Зірки без макіяжу

Анастасія Котельник 06.12.2009 в 18:02

От сходила на виставку. В принципі, сподобалось: ніжно, жіночно, навіть зворушливо, зморшечки можна роздивитись :)

Открыть больше изображений

{ 1658 Коментарів: }

Допоможіть зібрати гроші на операцію людині, яку я люблю.

Анастасія Котельник 04.12.2009 в 10:40

Це моя класна керівниця...не знаю, що ще сказати... Реальна людина - реальна проблема. Терміново потрібна кожна копійка...

Печально це все, друзі.... Особливо коли таке стається з дуже хорошими людьми, які за життя зробили багато добра...

 

{ 65 Коментарів: }

Суші

Анастасія Котельник 28.11.2009 в 14:39
Як думаєте, суші - це мода? І якщо так, то як скоро вона пройде?

Я вже непогано навчилася готувати суші вдома, кожен раз підкладаю більше японських дивних інгрідієнтів ( і дорожчих), але спіймала себе на тому, що подобається сам процес приготування, а смак - весь час однаковий, що туди не клади. І не сказати, що воно краще за різноманітну українську кухню. Чому ж тоді такий бум?

{ 8 Коментарів: }

Для друзів

Анастасія Котельник 19.11.2009 в 12:18

Цей пост не несе ніякого грунтовного змісту, ні до чого не призводить і не має ніякого рішення. Просто трохи думок про дружнє спілкування, як це не банально....

Читать дальше...

{ 33 Коментарів: }

Sexual girl

Анастасія Котельник 18.11.2009 в 14:54

Який варіант більше подобається: другий чи третій?

Открыть больше изображений

{ 79 Коментарів: }

Назад | Вперед